АРХЕОЛОГІЧНА "СПАДЩИНА" ЮРІЯ ЄНЕНКО
30 жовтня ми вшановуємо пам’ять видатного громадського діяча Луганської землі, гуманіста, лікаря, народознавця – Юрія Олексійовича Єненко. В його характеристиці, окрім згаданого, ми бачили також слово "краєзнавець". Але мало хто знає про ще один не дуже звичний напрямок інтересу Юрія Олексійовича – археологію. Саме дякуючи його зусиллям в Луганську був заснований один з потужних наукових археологічних центрів. Цією невеликою роботою нам хотілося б додати ще одного штриха до яскравого і багатогранного портрету Ю.О.Єненко.
Влітку 1992 року луганський отаман українського козацтва Олександр Дуднік запропонував Юрію Єненко, тоді – заступнику голови Луганської облдержадміністрації, відвідати археологічні розкопки. Ю.О.Єненко одразу погодився, адже це об’єднувало його особистий інтерес – давню історію Луганщини, та питання професійні – в адміністрації Юрій Олексійович відповідав за гуманітарний напрямок.
Поїздка відбулася до місця розкопок С. М. Санжаровим поселення доби бронзи біля с. Проказине Старобільського району. Ю.О.Єненко цікавило все – знахідки давньої кераміки й знарядь праці, які народи жили тут у давнину, чим займалися, в яких богів вірили. Ціпкий розум вченого одразу вихоплював факти, співставляв їх із знайомою інформацією та робив висновки – ось тут було поселення скотарів, адже навколо дуже зручна заплава, тучні пасовиська. А тут, під курганами вшановували та ховали знатних вождів і жерців, бо над домовинами простих смертних не насипали б величезні могильні пагорби. Сам завзятий мисливець він одразу відмітив, як вдало в бронзовому віці вибрали місце для поселення, неподалік від мисливських угідь.
Взагалі, перше знайомство з археологією вразило Юрія Олексійовича. Він ходив по розкопу, уважно слухав розповіді та пояснення фахівців-археологів, роздивлявся свідоцтва давнини. Дуже здивувало Ю.О.Єненко те, що на території нашої області, багатої на пам’ятки історії, древні поселення та кургани розкопки проходять епізодично, поодиноко і фінансуються по остаточному принципу. "Треба виносити археологію в області на більш серйозний рівень і займатися нею як наукою академічною" – вже тоді, в першу поїздку сказав Ю.О.Єненко. Як краєзнавець Ю.О.Єненко добре розумів важливість такої роботи, а як чиновник він бачив механізми реалізації програми по дослідженню давнього минулого краю.
В польовий сезон 1992 року Ю.О.Єненко відвідав також розкопки курганного могильника біля с. Ящиківка Перевальського району, де він на власні очі побачив дослідження найдавніших підкурганних поховань ямної культури доби ранньої бронзи.
А влітку 1993 року Ю.О.Єненко з радістю відгукнувся на пропозицію С.М.Санжарова приїхати в с. Пісчане на Кремінщині, де проходили розкопки поселення катакомбної культури. Він прибув на службовому авто, з О.Дудніком та начальником управління культури адміністрації області А.М.Черняковим. Юрій Олексійович, у вишиванці, з неодмінною люлькою в руках обходив розкопи та жваво розповідав про плани створення фахової організації, яка б займалася археологією. Він розумів, що проведення розкопок – це тільки половина справи. Потрібно також комплексне всебічне вивчення знахідок, організація музейної роботи, популяризація знань серед учнівської і студентської молоді. В планах у Ю.О.Єненка було також втілення в Луганській області програм паспортизації археологічних пам’яток та охорони культурної спадщини.
Разом з С.М.Санжаровим Ю.О.Єненко виїхав з Пісчаного до Кремінських лісів. За попередніми даними там концентрувалися десятки поселень доби каменю, бронзи, козацтва. Ця була поїздка по, мабуть, самим мальовничим місцям області. Юрій Олександрович оглядав місця поселень, власноручно піднімав з землі знахідки – уламки козацьких горщиків та знарядь праці.
Одним з проектів Ю.О.Єненка була пропозиція про заснування в Луганському краєзнавчому музею лабораторії по вивченню давньої кераміки. Така лабораторія мала займатися дослідженням залишок керамічних колекцій, в тому числі археологічних і етнографічних, їх аналізом, відтворенням давніх виробництв. На жаль, ця ідея не знайшла підтримки серед робітників музею і реалізована не була. Але від думки про створення спеціалізованого археологічного закладу Ю.О.Єненко не відмовився, вона набула розвитку і дала результат вже в наступному році.
Ю.О.Єненко протягом 1993 та початку 1994 року приймав активну участь у роботі Обласної археологічної координаційної ради, обговоренні можливих варіантів роботи археологічних експедицій на госпдоговірних засадах. За його безпосередньою участю було втілено у життя механізм відведення земельних ділянок тільки після проведення узгодження з фахівцями-археологами – праобразом роботи сучасного Державного органу охорони культурної спадщини.
В 1994 році на базі Ворошиловградського машинобудівного інституту був створений найбільшій в Україні університет класичного типу – Східноукраїнський державний університет. Одразу після його створення гостро стала проблема кадрів професорсько-викладацького складу гуманітарного напрямку. Юрій Олексійович запропонував С.М.Санжарову, який нещодавно захистив кандидатську дисертацію по археології, перейти до СДУ, зайнятися викладацькою діяльністю та науковими археологічними дослідженнями.
Треба зауважити, що 1992-1993 роки були останніми, коли фінансування археологічних робіт по рятуванню руйнованих пам’яток проходило централізовано за державні кошти. Вже сезон 1994 року сумно "порадував" археологів тим, що жодна заявка на виділення асигнувань через Міністерство культури не була задовільнена і луганські археологи залишилися без грошей. Проведення розкопок ставало неможливим.
В такій ситуації Ю.О.Єненко знайшов єдиний можливий вихід. Від імені обласної адміністрації він написав низку листів, адресованих установам та підприємствам Луганська з проханням допомогти експедиції Східноукраїнського, тоді ще – державного університету продуктами харчування, обладнанням, грошима. Меценати знайшлися і розкопки були проведені своєчасно. Фактично Юрій Олексійович врятував цим кроком зусилля науковців по дослідженню десятка пам’яток, яким загрожувала руйнація.
В тому ж 1994 році, після декількох особистих зустрічей Ю.О.Єненко з ректором університету О.Л.Коняєвим було прийнято рішення про заснування в СДУ Археологічної науково-дослідної лабораторії. Юрій Олексійович запропонував назвати її просто – "Спадщина".
За підтримки Ю.О.Єненко була розроблена програма взаємодії Луганської обласної адміністрації та Археологічної лабораторії "Спадщина" у галузі охорони пам’яток. Розпочалася серйозна робота.
Згадана лабораторія, вже пізніше перепрофільована в Археологічний науково-дослідний центр "Спадщина" існує до сьогодні. Центр об’єднує археологів, викладачів, студентів, краєзнавців – всіх, кому не байдуже давнє минуле нашого регіону. Двічі на рік публікуються випуски спеціалізованого видання – "Матеріали та дослідження з археології Східної України". До складу Центру входять дослідна лабораторія, археологічний музей, археологічна експедиція.
Про своє бачення у мріях саме такого закладу розповідав у Кремінських лісах в далекому 1993 році Юрій Олексійович Єненко.
Олексій Бритюк
Сергій Санжаров
