Бритюк О.О.
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ЕНЕОЛІТУ СХІДНОЇ УКРАЇНИ
В останній час завдяки зусиллям багатьох фахівців ми маємо можливість оперувати значним масивом побутових пам''яток енеолітичної доби. Вагома їх частина росташована в басейні Сіверського Дінця. Так, були вивчені поселення Олександрія [Телегін, 1973], Зливки [Дегерменджи, Кияшко, Котова, 1994], Серебрянське, Чернікове Озеро-1, -2, -3 [Санжаров, Бритюк, Котова, Черних, 2002] та інші. В той же час, Подонеччя характеризується також доволі високим рівнем вивченності стацій доби неоліту. Останні дослідження показали, що займаючи одні й ті самі терени, енеолітичні та пізньонеолітичні пам''ятки збігаються також і в часі. Н.С.Котова [2003, с. 60] веде річ про „тісні контакти" носіїв цих культур.
В ході цієї роботи ми намагалися прослідкувати, наскільки неолітичні культури Дніпро-Донецької етно-культурної спільності могли бути підґрунтям для формування енеолітичних культур. Причому, дослідження проводилось базуючись на аналізі кременевих індустрій, котрі на мій погляд, відбивають в собі специфіку господарчої діяльності давніх колективів фіналу кам''яної доби Східної України.
Для характеристики кремневих індустрій доби неоліту Подонеччя, на мій погляд, важливі наступні моменти.
В якості сировини використовувались гальки та жовна. Вибракування первинного матеріалу проводилась або на місці виходів кременю, або на безпосередньо на стаціях, про що свідчать велика кількість відходів з жолвачною чи галечною коркою та уламків сировини на площах стоянок, що були досліджені (Вільхова-5, пам''ятки у оз. Клешні, інші). Дуже часто використовувались невеличкі за розміром гальки. Обробка нуклеусів проводилось на видовжених конкреціях, шляхом формування ударної площини поперечними ударами, одного ребра жорсткості зустрічними ударами; послідуючим його зняттям та регулярним видобуттям пластин по периметру ударної площини. Нуклеуси при цьому набували виду підпризматичних чи підконічних виробів. Важливо, на мою думку відмітити, що серед знахідок на стоянках маються всі типи заготівок, нуклеусів, ударних знарядь, відходів, уламків, тощо.
Виправлення дефектів на нуклеусах проводилось таким чином: заломи ліквідувалися несильними ударами в місцях їх формування або сильними ударами вздовж вісі нуклеусу, кут ударної площини змінювався поперечними ударами, при яких з нуклеусу знімалась так звана „таблетка". Довжина пластин звичайно становила 5-10 сантитметрів, ширина 0,5-1,5 см, в профілі вони були тонкі та вигнуті. Першочерговим призначенням пластин в неолітичних культурах Подонеччя було їх використання для виробництва вістрь та мікролітів. З цією ціллю в них видалялася проксимальна частина; робилися виїмки та використовувалась мікрорізцева та псевдомікрорізцева техніка, ретушування місця зламу. Можна говорити про те, що саме з ціллю членення на частини і видобувалися ці неширокі і недовгі пластини. Найбільш пізні пам''ятки демонструют нам технології використання доволі товстих зламів пластин в якості площин для формування ретуші „струганої спинки".
Як результат всіх цих технологічних процесів на неолітичних стаціях чисельні знахідки відокремлених проксималдьних частин з ретушшю, мікрорізців, пластин з притупленим ретушшью краєм.
Доволі чисельні також на неолітичних стаціях знахідки так званих різців-стругів. Морфологічно вони представляють собою випрацьовані нуклеуси з фасетками різцевих сколів та ретушшю (скоріш за все - це псевдоретуш підробки площини). О.Ф.Горелік відмітив, що такі знаряддя скоріш за все і були саме нуклеусами [Горелик, Удовиченко, Удовиченко, 2003 ], в той час як використання їх як різців-стругів сумнівне.
З інших знарядь, заготівками для яких ставали пластини та їх частини варто відмітити різці, концеві скребачки, пилки, перфоратори.
Спеціальних нуклеусів для зняття відщепів вірогідніше за все не виготовляли. Велика кількість відходів виробництва давала змогу підбирати необхідні для виготовлення знарядь на відщепах заготівки. Це були скребачки, скобелі, відщепи з ретушшю.
Іншою лінією виготовлення знарядь треба визначити двобічну обробку невеликихї гальок в техніці „збереження основи" з метою виготовлення макролітичних знарядь для обробки дерева - тесел та сокир. Форма таких знарядь була овальна чи видовжена.
Таким чином, ми бачимо дві технологічні лінії, одна з яких була направлена на створення мікролітичних знарядь та можливо різців-стругів. Друга лінія давала на виході тесла та сокири. Дуже цікаво, що з деякими варіаціями ці дві лінії, які зародилися ще на початку неоліту, з невеликими варіаціями збереглися до його пізнього етапу.
Зовсім іншу ситуацію ми спостерігаємо на стаціях енеолітичних культур Подонечя. За свідченням фахівця з геології к.г-м.н Удовіченка М.І., колекції кременевих виробів з них розподіляються за складом використаної сировини. Частина знарядь та відходів походить з кременю знайденого неподалік від поселення. Це звичайно сировина невисокої якості, використання якої давало змогу виготовляти відщепові заготівки та знаряддя на них. Типові знахідки підциркулярних скребачок та скобелів на таких відщепах. Обробка такого кременю провадилася безпосередньо на площі стоянок, що посвідчується наявністю фрагментів галек, технологічних сколів та відбійників. В той же час, на кожній енеолітичній стації ми маємо в колекціях невелику кількість знарядь, що були виготовлені з високоякісного кременю та зовсім в інших технічних традиціях. Це звичайно чорний або коричневий туронський кремінь, з якого посиленим відтиском вироблені довгі масивні пластини, великі пластинчасті відщепи. На такі знаряддя наносилась пласка та струмкувата ретуш, яка іноді сходилась на вістрі, або висока ретуш у кінцебокових скребачок. Причому, спосіб здобуття таких пластин я ніяким чином не можу охарактеризувати, крім того, що це був посилений відтиск. Не можна навіть назвати вихідні форми нуклеусів, засоби їх використання, регулярність чи її відсутність.
Подібні пластини могли членитися, можливо навіть для виробництва вкладнів, але в жодному разі при цьому не використовувалась ані мікрорізцева, ані псевдомікрорізцева техніка. На здобутих частинах не виготовлялися мікролітичні знаряддя. Ця риса є особливою відзнакою саме степового енеоліту. Натомість, мікроліти були звичайні у неолітичних культур, а також у сусідів енеолітичного населення степової України. Так, на Північному Кавказі мікроліти знаходять навіть в пам''ятках доби ранньої бронзи. Західні від степу терени, заселені трипільським населенням також демонструють нам використання мікролітичної техніки.
Важливо відмітити, що описана ситуація, коли вироби з якісного кременю знаходять на відстані від можливих родовищ сировини узгоджується з концепцією О.В.Колесніка , про існування за доби енеоліту в Донбасі спеціалізованих виробничих центрів та дисперсної зони розповсюдження їх продукції.
Двобічнооброблені знаряддя в енеолітичних пам''ятках також відмінні від типово неолітичних. Так, сокири й тесла стали виробляти підтрикутних та підтрапецієвидних форм, використовували шліфування, за сировину стали правити інші окрім кременю породи каменю.
Вістря метальної зброї виготовлялися на великих пласких відщепах, шляхом нанесння пласкої та стрімкуватої ретуші. Н.М. Скакун та С.Н.Братченко незалежно один від одного прийшли до висновку використання в якості ретушерів енеолітичних вістрь металевих стрижнів.
Таким чином, на сьогодні можна констатувати факт того, що ніякі особливі технологічні риси, притаманні неолітичним культурам Дніпро-Донецької спільноти, що існували на теренах Східної України не перейшли до енеолітичного населення цих тренів. Відмінність мається по всіх ключових пунктах, а саме:
1. Якість та диференціація виходної сировини.
2. Спеціалізація первинної обробки.
3. Ключові технологічні ланцюги (різні мети, різні заготівки, різні кінцеві цілі).
4. Типологічний склад колекцій.
5. Техніка вторинної обробки.
Література
Горелик А.Ф., Удовиченко Н.И., Удовиченко А.Н. Группа мезо-неолитических памятников в районе пгт. Георгиевка (Луганская обл.) // Материалы и исследования по археологии Восточной Украины. Вып. 1 Луганск, 2003.
Дегерменджи С.М., Кияшко В.Я., Котова Н.С. Неолитические и знеолитические материальї поселення Зливки // Неолитические памятники степной Украины. Киев, 1992.
Котова Н.С. Бассейн Северского Донца в эпоху энеолита // Матеріали та дослідження з археології Східної України. Вип. 3. – Луганськ, 2004. – С.5-29.
Санжаров С.Н., Бритюк А.А., Котова Н.С., Черньїх Е.А. Памятники неолита-ранней бронзьі Северского Донца. Луганск, 2000.
Телегін Д.Я. Середньостогівська культура епохи міді. Київ, 1973.
Бритюк О.О.
До питання про походження енеоліту Східної України
Стаття присвячена аналізу кременевих колекцій, що походять з пізньонеолітичних та енеолітичних стацій вказаної території. Підвергається сумніву можливість генези енеолітичних культур від місцевих неолітичних.
Brituk O.O.
To the Problem of Eastern Ukrainian Eneolithic Origin
The article is devoted to analisys of problem of correlation between the Late Neolithic and Early Halcolithic cultures of East Ukraine. Based upon colections of flint artifacts, author drow the conclusion about abcence the continuity of Neolithic way of flintknapping in latest culturies. It was considered the mane technological parts of tools-making process, such as: row materials quality, kinds of cores, dimentions of plates, technological lines, suits of tools. There was found no similarity in the featires.
Бритюк А.А.
К ВОПРОСУ О ПРОИСХОЖДЕНИИ ЭНЕОЛИТА ВОСТОЧНОЙ УКРАИНЫ
В работе затронута проблема происхождения энеолитических древностей Востока Украины, опираясь на коллекции кремневых изделий. Рассмотрен вариант автохтонности культур. Проанализированы различные технологические категории – исходное сырье, нуклеусы, ключевые технологические цепочки, конечные продукты расщепления. В результате, сходство энеолитических и неолитических коллекций по всем описанным параметрам отсутствует, на основании чего сделан вывод о невозможности происхождения энеолитических технологий от местных неолитических.
